Омельницька ЗОШ І-ІІІ ст. ім. ак. М.А.Доллежаля

Меню сайту
УЧНЯМ
ЗНО

  • Хто і коли складатиме ЗНО у 2016 році
  • Тести ЗНО онлайн
  • Центр незалежного оцінювання знань
    ДПА
  • БАТЬКАМ
  • Поради батькам
  • Визначні дати
    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
    Наші контакти
    70522
    Україна,
    Запорізька область,
    Оріхівський район,
    с.Омельник,
    Шкільна, 47
    omeln_school@mail.ru
    Головна » 2017 » Травень » 29 » Стежинами рідного краю: Попова криниця
    20:01
    Стежинами рідного краю: Попова криниця

         «Корисний відпочинок» – так можна назвати навчальну практику, яка щороку проводиться в Омельницькій школі імені академіка М.А.Доллежаля. Ми не відступаємо від традицій і цьогоріч. Цікавим і змістовно насиченим став перший день навчальної практики – школярі здійснили краєзнавчу експедицію «Стежинами рідного краю» та відвідали Попову криницю.

         Керівник шкільного музею, вчитель історії Бондаренко Інна Іванівна познайомила учнів з легендою про появу криниці в центрі села, а місцева жителька Марія Іллівна Попова поділилася спогадами старожилів про криницю та цілющі властивості її води.

         Школярі мали змогу власноруч витягти з криниці води та відчути її приємну прохолоду. А ще згадали вірш місцевого поета-пісняра Івана Потаповича Сухаря «Криниця»

     

    У городі криниця нова,

    Там відро об цямрину дзенька,

    А в криниці вода жива,

    Як любов у моєї неньки.

    Журавлиха там воду пє,

    До стежина біжить хрещата.

    А в криниці джерельце бє

    Наче серце живого тата.

    Переплутались там сліди,

    Всі ідуть туди веселитись

    Ми із неї живої води

    Не дамо ворогам напитись.

    Відлетять і роки, й журавлі,

    Полетять з ними батько і ненька,

    Та нехай на тисячу літ

    Об цямрину відерце дзенька.

     

     

    Для допитливих:

     

        Є у нашому селі чудо-криниця і називається вона Поповою. З уст в уста передається легенда, що буцім­то її викопали омельницькі дядьки за розпорядженням попа ще в другій половині XIX століття. На місці невеличкого шумівця, що тоненькою цівкою бив із землі, почали її копати. Коли заг­либились метрів на чотири, то відкрилось таке потужне джере­ло, що почала вода йти через верх і заливати низові городи. Схарапуджені дядьки хутко прикотили млинове жорно і кину­ли в криницю. Це спинило воду. Тоді вони обіклали криницю добротною цеглою і змайстрували цямрину. З тих пір у ній святили воду і розносили її навіть по навколишніх селах. Ка­жуть, що вода та ніколи не псувалась.

         Десятиліттями дзвеніла криниця, дивуючи селян чистою і смачною водою, і невичерпаністю. Коли було влітку довго не­має дощу, всім селом йшли до криниці, набирали з неї води та йшли кропити степ, а вже звідти розбігалися «мокрі як плющі».

         Місцевий поет Сухар Іван Потапович згадував, що щось подібне сталося в 1947 році уже при його памяті. Тоді стояла неймовірна суша, мідне сонце випалило посіви і вису­шило степові річечки. Був голод. На той час Попова криниця була вже захаращена, бо, коли восени 1934 року місцеві «активісти» спалили церкву, то і про неї усі забули, занехаяли.

         Отож того суховійного літа зібрала хлопчаків, серед яких був і майбутній поет, бабця Василина Бондаренко і, заплативши їм торбою тютюну, вказала на невеличкий виямочок, де було джерело. Хлопці, яким було 10-12 років від роду, дружно чистили криницю, але до дна не добрались – пішла вода і стала врівні з землею. Вона була чиста, смачна і холоднюча, аж хмільна. Це було під кінець серпня 1947 року. Тоді ж почалися величезні зливи, але нічому вони не допомогли, зате озимі тієї осені вдались на славу, а 1948 рік був урожайним.

         Сільчани знову поставили на криницю цямрину з «журав­лем». Все село напувало з неї худобу, брали воду в тракторну бригаду, на ферми, возили, хто будувався, на заміси з вальків. Багато років ще служила криниця, брали з неї воду потужними насосами по 3-5 тон за один раз, а вже через кілька хвилин вода піднімалась врівні з землею.

         Та не жаліли люди того дива. Підїжджали брати воду важ­кими тракторами, роздавили отвір, цегла впала всередину, а потім хтось украв цямрину, а вже підлітки стали кидати туди брухт, пляшки, інший мотлох. Це сталося десь усередині 70-х років.

         В 1995 році омельницькі дядьки третій раз вичи­стили Попову криницю, поставили залізобетонну цямрину і міцного"журавля". В той же день пішов дощ і тепер селянські корівки пють води скільки бачать...

    Переглядів: 67 | Додав: neo | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    avatar
    Нац-патр.вих.
    Корисні посилання
  • МОН України
  • Відділ освіти Оріхівської РДА
  • ЗОІППО
  • ЗапоВікі-нова платформа
  • ЗапоВікі-стара платформа
  • Освіта в Україні
  • Оріхівська районна рада
  • Вірт. спільноти
  • Блог шкільної бібліотеки «Книжкова планета» (Стоян В.І.)
  • Блог вчителя початкових класів «Сонечко» (Отришко Т.І.)
  • Блог класного керівника (Петровської І.О.)
  • Блог вчителя початкових класів Трипольської І.В.
  • Календар
    «  Травень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031
    Погода
    Вхід на сайт
    Пошук
    Архів записів

    КЗ "Омельницька ЗОШ" © 2017
    Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz